Туди – сюди – назад
Саме так можна описати головний принцип не тільки дитячих гойдалок, але і роботу людини з інформацією. Він вводить її в комп'ютер, отримує якийсь результат, робить свої висновки і, в разі потреби, знову повторює одвічний цикл відтворення.
Приємний такий процес комп'ютера, стверджувати не беремося, тому як в сфері емоцій сучасне «залізо» залишається, м'яко кажучи, не дуже просунутим. Хоча, втім, є історія, коли один юзер вирішив влаштувати собі конкретний апгрейд, змінивши 486-й процесор на більш просунутий «пеньок». І ось він злив інформацію на дискети, поміняв материнку, включив і... Ні, все запрацювало, але в одному з текстів, які юзер писав при достатньо ясній пам'яті і тверезому розумі, виявилася виділеної фраза, чого він не робив. Це його не просто здивувало, але і глибоко вразило, так як виділена фраза звучала так: «Якщо твоє життя від когось залежить, то це вже трошки не твоє життя». Ось тут-то у юзера при думці, що 486-й спробував дати йому знати про те, що він відчував перед своєю віртуальною смертю, і побігли по спині мурашки. Будь він більш забобонною людиною, то, можливо, сбрызнул б процесор святою водою, що однозначно завадило б йому в майбутньому що-те виділяти, але він був дитям свого століття і комп просто перехрестив. Виділення не зникло, але на душі йому здорово полегшало. На закінчення треба сказати, що при подальших апгрейдах нічого схожого більше не повторювалося, але, як кажуть, осад у нього залишився...
Повертаючись же до процесу вводу-виводу інформації, потрібно сказати, що він був би просто неможливий без клавіатури, миші та монітора. Це мінімальний набір, щоб перетворити справний системний блок з підставки для кактуса в робочу систему. В останні роки всі ці пристрої зробили гігантський крок вперед і тепер словосполучення «комп'ютерна миша» ні у кого не викликає бурхливої і веселою реакції, як це було за часів її винаходу. Саме тоді, з-за того, що у перших моделей шнур до пк знаходився позаду, і було дано пристрою таку назву. Коли ж керівництву однієї комп'ютерної компанії десь на початку 1980-х було запропоновано запустити пристрій як необхідний атрибут персонального компа в масове виробництво, рада директорів, почувши про «миші», просто дружно сповз під стіл від сміху, народивши не тільки питання: «Невже ви думаєте, що жінки будуть брати прилад з назвою «миша» в руки?» але і прототип вельми популярного нині вирази: «Ми пацталом!»
Однако, как бы там ни было, сегодня никто не боится брать мышку в руки, тем более, что сейчас распространены и «бесхвостые» устройства такого типа, то есть оптические, радиоуправляемые, индукционные и лазерные мыши, коих в живой природе быть не может. То же самое и с клавиатурой и монитором, который уже давно превратился из устройства исключительно вывода информации, позволяющий эту информацию и вводить.
Вообще же, к устройствам ввода-вывода информации принадлежат не только мышки, клавиатуры и мониторы, но и множество других устройств типа джойстиков, микрофонов, видеокамер, тачпадов, световых перьев, графических планшетов и т.д. и т.п., что говорит о том, какой разнообразной информацией мы нынче владеем.
И, конечно же, есть дистанционные пульты управления, обладание которыми превращает человека в волшебника. Ведь что такое дистанционный пульт управления, как не своеобразная волшебная палочка, которую так долго выбирал Гарри Поттер?
Статтю для сайту написав Олег Готко
